ПРО ДОЛЮ І ЗЕМЛЮ

Всі ми знаємо,  для долі

Десь існує сундучок,

Там усе про нас відомо,

Де ми взяті на гачок.

 

Чи спіткнувся на дорозі,

Чи вступив на путь слизьку,

Наче дійство випадкове,

Та на нашому віку.

 

Йшов Данило із базару.

Яйця ніс на олів'є, 

Маринований горошок,

Й міркував про щось своє:

 

Як, наприклад, той Копернік

Всім довів, що Бог не лох,

Що земля як яйця - кругла,

А всі зорі, як горох.

 

Але ж міг і помилитись!

В Біблії того нема,

Що земля і небо круглі

І над ними кругла тьма?..

 

Може все ж таки пласкою

Землю утворив Творець?

І чому нас тільки учать -

Змова, зрада і трендець!

 

От на разі, як про змову,

У слизьке чиєсь попавсь,

Послизнувся, втратив стійкість

Й на бруківці розпластавсь.

 

Впав, як падає комета,

Слід залишив і упав...

Тож прийшов трендець і яйцям,

І горох порозсипав.

 

Ех, Данило, космомрійник,

Із якої пальми зліз?

Чи пласка земля, чи кругла,

А все тягне зверху вниз!

 

Доля нами управляє,

Щоб не здичілись бува.

Здумав бяку - зразу яйця

На яєчню розбива!

 

І не все це ще, бо дома

Доля жде й на олвів'є!

Втратиш ти не тільки яйця,

Космос твій у тобі вб’є.