ДІВКА СТРАЖДАЛИЦЯ

Сидить дівка біля ставу

Голову схилила.

Ще й на шию мотузкою

Камінь примудрила.

 

Тужить, плаче, розшкрібає

До крові коліна:

- Хай дивляться, як страждаю

Я і Україна...

 

Україна сиротина,

В смітниках страждає.

І у мене теж задуха -

Утопитись маю!

 

-Не топись, іди додому,

Хай жаба не давить.

-Не піду, підлогу мати 

Підмести заставить. 

 

Краще я тут постраждаю,

Серцем поконаю,

Поки мати сама хату

Не попідмітає.

 

-То ти, доця, ледацюга,

А не господиня?

- Я, як всі тепер, геройка,  

Ще й патріотиня!

 

2021

© В.Юдов