ЕЛЕГІЯ

Спілкувався я з відірваним листком.

З тим листком, якого занесло,

З тим, якого з болем відірвало

І назад уже не приросло...

Він попав в пластмасовий потік,

де блищить все і кружляє в різнобік,

Там, де навіть білі унітази

Каву п’ють, або фруктовий сік.

Там у нього всього є добра:

Клімат мікро, хоч дощі з відра,

Там у нього навіть холодильник

Розчіпляє атомні ядра...

Світло в нього, як у нас ще тьма.

В нього літо, коли в нас зима.

Та єдине, що немає в нього -

В нього поряд дерева нема!

І не знає він де захід, а де схід,

Він не пам’ятає хто у нього дід,

І для нього навіть хто є батько

Не цікаво, бо у серці лід.

Що ж, крутися там, де полетів,

Дерева ти свого не схотів.

Не схотів під деревом згнивати

Серед родичів - листочків, бур’янців.

Ти без дерева як без моралі - чмо.

Ми згниваємо, та нам росте воно!

То ж на дерево тепер не зазіхайся,

Дерево тобі не віддамо!

2021