УКРАЇНСЬКА МОВА ДЛЯ ЗГРАЇ

УКРАЇНСЬКА МОВА В ТЕПЕРІШНІХ ЧИННОСТЯХ - ІДЕНТИФІКАТОР ЗГРАЇ

Я причисляю себе до літератури змалечку. Тому мушу висловитися з приводу останніх реформаторських нововведень. І почну з того, що в Україні націоналізму не існує. Те, що хтось самовизначає себе словом "український націоналізм" не що інше, як зафарбована цим означенням форма РУСОФОБІЇ. (Це як у І.Франка казка "Фарбований лис"). Русофобію помітно навіть без розтлумачення, коли так звані українські "націоналісти" ладні продати свою землю чужакам за океаном, ігноруючи основу і платформу життя українців. Їм - русофобам не цікаво, як українці виживають в умовах тотальних тарифів, скасованих пільг і мізерних доходів, вони переймаються лише факельною ходою і ненавистю до всього руського, не виключення і російська мова.

Русофоби у більшості не знають самі української мови, хоч із захопленням поділяють людей на україномовних і "руськоговорящих". Для них українська мова певний ідентифікатор належності до певної зграї (як у тварин), що повинна однаково подавати відомі звуки і лише за одної програми - аби не звучали звуки руські, російські, доходить навіть до власних імен людей. І так, як це зграя, то і українська мова у зграї - примітивна, обмежена кілька сот словами, заученими лозунгами і штампами. До такої зграї залучені і багато письменників, журналістів, які працюють в україномовному просторі за одною вимогою: демонізувати російську частину суспільства, окреслити її ворогом для зграї, що для тварин саме те. 

Суспільства людей у нашому світі не розділяють себе за мовними ознаками. Немає жодної країни зараз, яка би переслідувала когось за мовою в життєвому просторі. Існують закони, які регулюють мовні преференції у державах, проте переслідування, такого, яке вступає в силу з сьогоднішнього дня щодо російськомовних громадян в Україні, немає. Українське суспільство не може бути ідентифіковане, як зграя. 

Тому, як літератор, який працює з українським словом, з його енергетичною значимістю і сакральною належністю до нашої культури, мушу признатися: мені соромно за державу, яка ЗГРАЮ поставила вище ніж СУСПІЛЬСТВО.