Природа півню дала крила
Й дотошний голос в ста тонах.
Щоб чудо в пір’ях ним будило,
Коли спимо в ранкових снах.
Кум з вечора мостився спати.
Прогноз погоди прочитав.
Раз п’ять вирипував із хати
І світло скрізь повимикав.
Попив чайку з кільцем ковбаски.
Прослухав на ніч стос новин
У резонанс: чия Аляска,
Чий Крим, і скільки вже годин.
Під ніс промимрив колискову,
Де сплять коти, зайці й хрущі.
Та з телевізору в ток шоу
Хтось запитав: "чиї борщі?"
Якби устиг на пульт натиснуть
Не переймався би нічим...
Та ляпнуло у лоба дишлом -
"Чий борщ?" вагоміше ніж "Крим"!
Вже й не заснув, бродив в кімнаті,
В прямий ефір що раз дзвонив:
Хто, як зажарку на томаті,
В борщі політику залив?
Борщ то святе, до крові рідне,
Як сало, хрін і бурячки!
Запитувать "чий борщ?" огидно,
Як то не знать чиї батьки.
До ранку кум розколотився
Лише на зірку задрімав...
І тільки-тільки борщ приснився,
Як півень трелі заспівав.
Хай йому грець так просипатись
Ще й не заснувши допутя!
На півні треба відірватись.
І півню врізалось життя.
Кум з пересердя і спросоння
Горлянку півню прикрутив...
Вже й до обіду з того півня
Наш український борщ зварив!
Мо з пересердя любим й неньку
І землю, аж на хліб намаж?
Все, що в живіт, усе рідненьке.
В борщі і півень також наш!
©В.Юдов 2021