ШУКАЧ СКАРБІВ

Реагує всякий різно
Як світла немає:
Той матюжиться що курва,
Той владу згадає,
Той шукає батарейку.
Або якусь свічку...
А от кум, коли не видно,
Шукає налічку!
Перериє всі схованки,
Повза під кроваті,
Всі клунки повивертає,
Поки темно в хаті.
Ото тілько світло гасне
За якоїсь мами,
Хай би в тім обленерго
Вимкнуло мозгами!
А у кума усюношна,
Біс його заводить
По усім таємним ничкам...
І таки знаходить!
То десятка, то п’ятірка.
В штанах із концерту
Напомацки знайде сотню
Стірану й затерту.
Отак бува від зарплати
Ні дна, ні привєту,
До копійки розтринькалась,
Канула у лєту.
А тут, бач, тобі двадцятка,
Коли в очах темно.
Рука сама знає схрони,
Звісно потаємно.
Аж руці приємно.
Така здатність формувалась
Не один день в кума.
Бо як світло вимикають,
Так про гроші й дума:
От якби знайти скарбище,
Як вчистить з країни
Аж туди, де сонце красне
І помірні ціни.
Аж, де люд не обирають
Слуги не хороші,
Аж, де струм не вимикають,
Щоб шукати гроші!

©Юдов В.М.2021